Українським біженцям за кордоном доведеться cплатити податки

Залежно від країни ЄС, у якій перебувають українці, цей термін настає від 90 до 183 днів. У багатьох країнах вважається, що якщо ви перебуваєте в країні понад 183 дні, то стаєте її податковими резидентами. У окремих країнах, якщо  діти пішли до місцевої школи, для отримання статусу податкового резидента достатньо 90 днів на рік. У Великій Британії, наприклад, що більше зв’язків ви маєте з країною (житло, сім'я, робота тощо), то менше днів достатньо там перебувати, щоб вважатися резидентом. В Італії для визнання особи податковим резидентом достатньо реєстрації проживання у місцевому муніципалітеті.

Українці, що перебувають за кордоном, можуть вважатися резидентом одночасно в Україні та у новій країні. В Україні недостатньо просто перебувати за межами країни понад 183 дні, щоб втратити податкове резидентство. Для того, щоб стати нерезидентом в Україні, потрібно оформлювати виїзд на постійне місце проживання за кордон. Тому, проживаючи за кордоном як біженець, українські громадяни продовжують вважатися резидентами в Україні. Тим більше залишаються резидентами ті громадяни, які були зареєстровані як фізичні особи. Тобто, багато українців підпадають під статус резидентів України та тієї країни, де вони перебувають, тобто мають статус «подвійного податкового резидента». У такому разі на допомогу можуть прийти угоди про уникнення подвійного оподаткування. Вони зазвичай врегульовують питання, коли між країнами виникає конкуренція за особу як за резидента. Україна має такі угоди з багатьма країнами, зокрема з усіма країнами ЄС, однак вони дуже різняться та можуть суб'єктивно тлумачитись. 

Набуття резидентства — не єдина підстава для оподаткування  доходу громадянина України.

• Якщо між Україною та країною де перебуває українець не має угоди про уникнення подвійного оподаткування податки доведеться сплачувати громадянину, який працює як найманий працівник і отримуєте заробітну плату.
• У разі зайнятості незалежним підрядником чи консультантом або підприємцем (зокрема, як ФОП) та отриманні доходу від замовників. Правило «183 днів», як для зарплати, тут не діє. Крім того, на особу в такому разі може бути покладений обов’язок реєстрації для цілей ПДВ у тій країні та нарахування такого ПДВ та інших реєстрацій.
• Якщо громадянин України є директором компанії, яка є іноземною стосовно нової країни перебування, податкові обов’язки в такому разі виникають у компанії.
• У разі зайнятості у шоубізнесі, спорті або сфері розваг.
• Якщо українець володіє бізнесом (значними частками в юридичних особах, які є іноземними стосовно країни перебування), і навіть якщо не має  жодних доходів, можуть виникнути податкові зобов’язання в  країні перебування.
• Оподатковуватися будуть також незалежно від статусу податкового резидента українці з великими активами.